Переходимо до розгляду прислівника як частини мови. Ми прислівники використовуємо у щоденному мовленні. Без прислівника не можна вказати на напрям руху, місце перебування чи особливість дії. З’ясуймо більше про цю частину мови!
Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.
Поняття про прислівник
Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:
- ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;
- ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;
- ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.
Примітка
Прислівники на -о, -е можуть мати ступені порівняння: чисто, чистіше, найчистіше.
Розряди прислівників за значенням
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |
| Розряд | Способу дії | Місця | Часу | Причини | Мети | Міри і ступеня |
| На які питання відповідає? | як?яким способом? | де?куди?
звідки? |
коли?відколи?
з якого часу? до якого часу? |
чому?з якої причини? | для чого?з якою метою? | скільки?наскільки?
у якій мірі? |
Приклади:
- читати вголос;
- перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку;
- працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіки;
- закричати спросоння; накричати згарячу;
- зробити наперекір;
- багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий.
Окрему групу становлять прислівники, що виражають:
- стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);
- сприймання навколишнього (Видно наближення зими);
- ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).
Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ
Прислівники можуть утворюватись:
- від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;
- від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;
- від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);
- від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;
- від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;
- від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.
Способи творення прислівників різні.
- Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.
- Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.
- Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.
- Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).
- Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.
- Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.
Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).
РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ
Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:
- Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.
- Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.
- Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.
- На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.
Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).
У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.
Послідовність розбору прислівника
- Речення з прислівником.
- Аналізований прислівник.
- Розряд за значенням.
- Ступінь порівняння (якщо є).
- Синтаксична роль.
- Особливості вимови і написання.